Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року Справа № 910/21212/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі),суддів:Гольцової Л.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат №1"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 17.12.2014та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.04.2015у справі№910/21212/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат №1"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Усенка Анатолія Анатолійовичапростягнення 320 876,48 грн.за участю представників сторінвід позивача:Борух В.А.від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат №1" про стягнення заборгованості за кредитним договором №809-070214 від 07.02.2014 на загальну суму 320876,48 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 (суддя Картавцева Ю.В.) позов задоволено з підстав його доведеності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Усенка Анатолія Анатолійовича.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 (колегія суддів: Майданевич А.Г., Федочук Р.В., Лобань О.І.) рішення суду першої інстанції залишено без змін з підстав його обґрунтованості.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішенням, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають нормам процесуального та матеріального права, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач і третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Від відповідача 10.07.2015 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення його представника в судове засідання. Колегією суддів вказане клопотання залишене без задоволення, оскільки неявка повноважних представників учасників судового процесу не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 07.02.2014 між ПАТ "Європейський газовий банк" (банк) та ТОВ "Миргородський м'ясокомбінат №1" (позичальник) укладено кредитний договір №809-070214 (далі - Кредитний договір), за умовами якого позивач відкрив відповідачеві відкличну кредитну відновлювальну лінію з лімітом 500000,00 грн. на строк з 07.02.2014 до 06.02.2015 з встановленням процентної ставки за користування кредитними коштами у межах встановленого договором строку кредитування в розмірі 23,80% річних, а також щомісячної комісії за користування кредитом в розмірі 0,05% від суми кредиту або ліміту кредитної лінії.

У подальшому 11.07.2014 сторонами внесено зміни до Кредитного договору щодо відкриття позивачем відповідачу невідновлювальної лінії з лімітом 500000,00 грн., а також щодо погашення отриманих траншів у сумі та в строки, що вказані в графіку погашення заборгованості: з 11.07.2014 по 14.07.2014 в розмірі 500000,00 грн.; з 15.07.2014 по 14.08.2014 в розмірі 271000,00 грн.; з 15.08.2014 по 14.09.2014 в розмірі 232000,00 грн.; з 15.09.2014 по 14.10.2014 в розмірі 193000,00 грн.; з 15.10.2014 по 14.11.2014 в розмірі 154000,00 грн.; з 15.11.2014 по 14.12.2014 в розмірі 115000,00 грн.; з 15.12.2014 по 14.01.2015 в розмірі 76000,00 грн.; з 15.01.2015 по 06.02.2015 в розмірі 37000,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору забезпеченням зобов'язань за цим договором є майнові права на депозитний рахунок Усенка Анатолія Анатолійовича в сумі 500000,00 грн., які виникли на підставі договору №331167 банківського вкладу з фізичною особою від 06.02.2014, розміщений в ПАТ "Єврогазбанк".

Вказаний договір банківського вкладу з фізичною особою №331167 від 06.02.2014 (далі - Договір вкладу), укладений між ПАТ "Європейський газовий банк" (банк) та Усенком Анатолієм Анатолійовичем (вкладник), та передбачає відкриття банком вказаній особі депозитного рахунку №2635400005686, прийняття ним від вкладника грошових коштів в національній валюті України на строк 371 день (тобто до 12.02.2015) в сумі 500000,00 грн., а також зобов'язання банку повернути вклад по закінченню строку вкладу або в день повернення вкладу з інших підстав, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Між ПАТ "Європейський газовий банк" (заставодержателем) та Усенком Анатолієм Анатолійовичем (заставодавець) укладено договір застави майнових прав №1258-070214/МП від 07.02.2014 (далі - Договір застави), на підставі якого Усенком А.А. передано позивачу в заставу належні йому майнові права на депозитний внесок в сумі 500000,00 грн., які виникли на підставі Договору вкладу, як забезпечення повернення кредиту, виданого на підставі Кредитного договору на суму 500000,00 грн. до 06.02.2015 включно, а також сплати комісійної винагороди, неустойки тощо.

Також між Усенком Анатолієм Анатолійовичем (кредитор) та ТОВ "Миргородський м'ясокомбінат №1" (поручитель) укладено договір поруки від 16.05.2014 (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з ПАТ "Європейський газовий банк" за своєчасне повернення банківського вкладу кредитора в розмірі 500000,00 грн. згідно з Договором вкладу. Додатковою угодою №1 від 26.10.2014 до Договору поруки сторони погодили, що ТОВ "Миргородський м'ясокомбінат №1" зобов'язується відповідати перед Усенком А.А. солідарно з ПАТ "Європейський газовий банк" за своєчасне повернення банківського вкладу згідно з Договором вкладу в розмірі 320876,48 грн.

Разом з тим, відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 16.07.2014 за №424 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.07.2014 за №57 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Єврогазбанк", яким запроваджено строком на три місяці з 17.07.2014 тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Єврогазбанк".

У подальшому відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 17.11.2014 за №725 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.11.2014 за №121 "Про початок процедури ліквідації АТ "Єврогазбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

ПАТ "Єврогазбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.08.2014 звернулось до ТОВ "Миргородський м'ясокомбінат №1" з листом про вимогу погасити заборгованість за Кредитним договором, який залишений відповідачем без відповіді.

У зв'язку з викладеними обставинами ПАТ "Єврогазбанк" звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з ТОВ "Миргородський м'ясокомбінат №1" заборгованості за Кредитним договором на загальну суму 320876,48 грн., з яких 232000,00 грн. основної заборгованості за кредитом, 6167,20 грн. заборгованості з процентів за користування кредитом, 2013,61 грн. заборгованості зі сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 73100,00 грн. простроченої заборгованості по основній сумі боргу, 1614,20 грн. пені за несвоєчасне повернення основної суми кредиту, 7314,16 грн. простроченої заборгованості з процентів, 329,38 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 135,50 грн. простроченої заборгованості зі сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, 2,43 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач доводив, що ним як поручителем ПАТ "Єврогазбанк" за Договором поруки сплачено Усенку А.А. як вкладнику за Договором вкладу суму коштів у розмірі 320876,48 грн., у зв'язку з чим відбулось поєднання в одній особі (в особі відповідача) боржника за Кредитним договором і кредитора за Договором вкладу на суму 320876,48 грн., а відтак вимоги про стягнення з відповідача названої суми є безпідставними.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Зокрема, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 612 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено зобов'язання учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких, зазвичай, визначається обліковою ставкою Національного банку України та не може перевищувати подвійної облікової ставки, що діяла у відповідний період. У силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За договором банківського вкладу (депозиту) згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Частиною 2 ст. 1060 ЦК України (у редакції на момент виникнення даного спору) було передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 546, 553, 554, 556 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою; за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Також згідно зі ст.ст. 546, 572, 589 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Водночас за змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Статтею 606 ЦК України передбачено припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

З аналізу вказаної норми у системному взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 509, 512 ЦК України вбачається, що поєднання боржника і кредитора в одній особі відбувається тоді, коли з певних передбачених законом підстав внаслідок заміни кредитора до однієї зі сторін у правовідношенні, яка є боржником, переходять правомочності іншої сторони у правовідношенні, яка є кредитором, у зв'язку з чим одна зі сторін стає одночасно і боржником, і кредитором у одному й тому самому зобов'язанні, а друга сторона перестає бути учасником цього зобов'язання.

Водночас правове регулювання ст. 606 ЦК України не охоплює випадки, коли у сторін є зустрічні вимоги одна до одної, тобто кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим. Зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав (не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги), є окремою підставою для припинення зобов'язань відповідно до ст. 601 ЦК України.

При цьому необхідно враховувати, що згідно зі ст. 602 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, зарахування зустрічних вимог не допускається. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Кредитним договором, у яких ТОВ "Миргородський м'ясокомбінат №1" є боржником, а ПАТ "Єврогазбанк" є кредитором. І відповідачем не доведені обставини переходу прав кредитора у вказаному зобов'язанні до ТОВ "Миргородський м'ясокомбінат №1" чи до іншої особи з певних передбачених законом підстав, зокрема, у зв'язку з виконанням обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) за певним договором, яким забезпечено виконання зобов'язань саме за Кредитним договором.

Натомість відповідач доводив обставини переходу до нього прав кредитора у Договорі вкладу (з підстав виконання ним як поручителем обов'язку ПАТ "Єврогазбанк" як боржника), тобто в іншому зобов'язанні.

Виходячи з викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що поєднання боржника і кредитора за Кредитним договором в одній особі у розумінні приписів ст. 606 ЦК України не відбулось, а відтак не відбулось і припинення спірних зобов'язань з цієї підстави.

Також відповідачем під час розгляду справи судами не доведено обставини припинення спірних у справі зобов'язань з інших передбачених законом підстав, зокрема, у зв'язку з зарахуванням певних зустрічних однорідних вимог, здійсненим до запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Єврогазбанк".

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанції, перевіривши правильність розрахунків позивача щодо розміру заборгованості та пені, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Однак колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що зважаючи на встановлену п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборону на зарахування зустрічних вимог, висновки судів щодо наявності чи відсутності в Усенка А.А. права вимагати повернення депозитного внеску за Договором вкладу виходять за межі даного спору, тому вказані в мотивувальних частинах судових рішень безпідставно і не підлягають врахуванню.

Втім, скаржником не доведено порушення або неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи, які стосуються спірних у справі правовідносин.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат №1" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 у справі №910/21212/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді Л.Гольцова

О.Попікова